про причетність

Ех, все-таки якось не дає мені спокою та малява ХАЙДЕГГЕРА в переказі ДВД ХРЩ.
Речі, обладнання, вкоріненість, буття... (Хайдеггеру ніколи не подобався дазайн костюма у його сусіда-єврея)))
Вобшем, ше раз зізнаюся, шо в Хайдеггері я не тямлю, але от на тему вкоріненості і такого іншого я би от троха шось написав.
Одним словом, зразу постулюю, що, як на мене, первинної онтологічної „вкоріненості”, яка генерує „твій дазайн”, таки немає. А натомість, я б говорив про „причетність”. І ця причетність відповідно і оформляє твою вписаність у навколишність, у речі, та робить тебе вкоріненим. Тобто, так – спочатку причетність як „лебенсвельтівський” тип спілкування із Реальним, а потім вже вкоріненість як символічно прописана категорія з купою інших категорій.
Можливо, я все-таки сильно недооцінюю Хайдеггера. Тому, далі краще без нього – паралельно)))

Ну, уявімо собі європейця-альпініста, який прибув у Гімалаї і зараз разом з випадковими попутчиками шерпами крокує неосяжними схилами піднебесних гір. Причому, це вже такий сучасний європеєць, тобто, не той, що звалює всі свої рюкзаки на невипадкових шерпів-наймитів і знай собі підкорює вершини – головне щоб дихалка не підвела. Ні, наш мандрівник сумлінно чеше, навантажений як має бути. Так само сумлінно, він збирає хмиз на привалі і носить воду в казанку. Так само сумлінно мерзне в наметі на якомусь вузькому карнизі. Ну і т.д. Так от, моя гіпотеза така, що цей мандрівник, приїхавши в Гімалаї, звісно ж, зовсім немає там ніякої вкоріненості. Але, завдяки тому, що він переймається тим, що робить, намагається сумлінно приймати все що йому тут перепадає, і взагалі уважно дивиться навколо – завдяки цьому у нього з’являється певна причетність до конкретно оточуючих його в цей час речей та явищ. І якщо він дійсно реально йде свій шлях, то причетність його теж можна назвати реальною. І отже, оточуючі його речі та феномени теж стають для нього моментом дазайну – як і для місцевих шерпів. Звісно, що, однак, його гімалайський дазайн не буде таким як у цих шерпів. Але це вже інше питання. В двох різних шерпів дазайн теж не зовсім співпадає, я думаю. Головне, що є дазайнівський модус саме в цих донедавно таких чужих реаліях. Тобто, вкоренитися там цьому мандрівнику навряд чи вдасться. А от стати причетним хоч на якийсь час він може. І це теж реальність. Не менша ніж прогулянки (упс, знову про нього) Гайдеггера селянськими стежками в альпійському ялівці.

Взагалі, категорія вкоріненості, як на мене, по-любому приводить до іншого явища – виключеності. Тобто, виключеності людської істоти з кола інших людських істот. А це, як відомо, нехороша, реакційна і фашистська штука. Блін, збиваюся на пафос.
Ну, ок, ці помилки Хайдеггера з його вкоріненістю як сліпотою відносно іншого, мабуть вже йому багато хто вказував.

Отже, причетність. Ну наприклад, так – я живу у Львові. Я не знаю чи можна сказати, що я можу бути вкоріненим у Львів. Я тут народився, але коріння тут не маю. Мої друзі в дитинстві їздили на суботу-неділю в село, а я не їздив – бо моє село було так далеко, шо на уїк-енд туди не з’їздиш. Всі знали, що таке кохля, а я не знав. Всі називали вареники пирогами, а я думав, що вони говорять про печені пиріжки. Це все, насправді, важливо, я думаю. Але що це означає? Що я не вкорінений у Львові? Можливо, але я тоді буду говорити про причетність – адже я був причетний до Львова – я бив вікна у під’їздах, лазив по зрізаних вже тополях на проспекті Шевченка, бухав у кнайпах, ригав у під’їздах. Цілувався в парках, зрештою))) Що це? Думаю, не вкоріненість, а причетність. І саме вона робить мене львів’янином.
Тобто, основне моє заперечення проти поняття вкоріненості – воно, як мені видається, субстанціоналізує як дане наперед те, що, насправді, витворюється у процесі. Субстанціоналізує твій дазайн, як онтологічну прописку дану тобі наперед (а комусь, значить і не дану), хоча прописка – це лише те, де ти уважно і причетно живеш в даний момент. Все інше - від Мєнта Лукавого. Тому, поняття вкоріненості мені видається зайвим і непотрібно обтяжуючим. У що можна бути вкоріненим? Я на це не знаю що відповісти. А от до чого можна бути причетним? Та просто до всього того, що зараз є навколо тебе.
Може, Гайдеггер і ДВД ХРЩ під вкоріненістю мають на увазі троха інші речі, не такі страшні як я змалював. Тоді, ок, тоді я, принаймні, просто вислов