Показ дописів із міткою chuk i hek. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою chuk i hek. Показати всі дописи

понеділок, 12 січня 2009 р.

Концепт: zvykannia

Людина, звичайно ж, не в змозі вибирати собі оточуючий світ (речі та середовище) так як би їй хотілося. Змінити щось в цьому плані (дуже мінімально), вона може лише якщо прикладе величезну кількість зусиль. Та й то, ці зміни ніколи повністю не відповідають її внутрішнім бажанням та сподіванням – завжди зовнішній світ приберігає свої несподіванки та корективи. Людині багато з чим доводиться просто миритися. Тобто, практично завжди – є людина зі своїми очікуваннями і є матеріальний світ зі своїми неуникними нюансами. Ці два плани між собою ніяк не співвідносяться. Однак, аби могти нормально існувати і діяти, людина переносить свої конкретні внутрішні образи на конкретні зовнішні предмети та явища - ті, які її в даний момент оточують і впливають на неї найбільше. В результаті людина отримує механічний сплав в принципі недотичних один до одного феноменів. Відбувається це з допомогою механізму, який можна назвати „звиканням”. Після певного періоду тертя та відчування зовнішніх речей людина їх інтерналізує як принципові форми реалізації своїх внутрішніх „об’єктів”, які, в свою чергу, екстерналізуються і проектуються на оточуючі зовнішні „об’єкти”. В процесі „звикання” налагоджується нерефлективний, „базовий” зв’язок психічного та матеріального. „Звикаючи”, людина „приймає” партикулярні умови свого існування за „базові” – Human Conditions. Вони стають для неї універсальним критерієм реалізації своїх внутрішніх образів та устремлінь. „Звикнути” можна до всього. (як у Броделя – рис то рис, кукурудза – то кукурудза). З суб’єктивної психічної перспективи відбувається тоталізація, „замикання” матеріального горизонту, даного суб’єкту. Адже, „внутрішній світ” кожного – це досить обмежена та чітко окреслена „територія”. Тому, „звикання” неминуче „стягує”, зв’язує у своєму сприйнятті всю зовнішню матеріальну різноманітність. Досить релевантну, коректну, „плідну” та, все ж таки, потенційно відкриту „зв’язаність” можна назвати „культурою” (?) – „звикання”, яке допускає „з-буття” (?).
„Звикання” можна в дечому протиставити „з-буттю” -